ЛАУРЕАТИ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ 2009 РОКУ З ХІМІЇ, А ТАКОЖ З ФІЗІОЛОГІЇ І МЕДИЦИНИ.

         10 грудня кожного року, в день пам’яті Альфреда Нобеля відбувається вручення найбільш престижних і відомих премій у світі, які носять його ім’я.

У цей день у Стокгольмі, у Великій концертній залі Король Швеції Карл XVI Густав нагороджує лауреатів за роботи з фізики, хімії, фізіології або медицини, а також з економіки. А напередодні лауреати цього року виступають з Нобелівськими лекціями, які також є частиною урочистих святкувань найбільших досягнень світової науки. Зрозуміло, що не всі найвищі досягнення відзначаються Нобелівськими преміями, і не всі роботи, які стали підставою для присудження цієї нагороди, є рівними за внеском у скарбницю науки, але все одно Нобелівська премія залишається найбільш престижною, а її лауреати стають „безсмертними” і приєднуються до тих, чиї імена знає майже кожна людина на нашій планеті, як, наприклад, Ейнштейна, Бора, Рентгена, Мечнікова чи Коха. Традиційно урочиста церемонія вручення Нобелівських відзнак переможцям – золотої медалі та диплома, а також процедура проведення лекцій лауреатів створюють у ці дні унікальну атмосферу свята науки та глибокої уваги і поваги до її творців.

НОБЕЛІВСЬКІ ПРЕМІЇ З МЕДИЦИНИ І ФІЗІОЛОГІЇ ТА З ХІМІЇ – 2012

Стовбурові клітини та рецептори, пов’язані з G-протеїнами, – знову на передовій науки

Щорічна церемонія вручення Нобелівських премій, яка традиційно проходить 10 грудня – у день смерті шведського підприємця і винахідника Альфреда Нобеля (1833–1896), засновника Нобелівських премій, привертає неабияку увагу не тільки науковців, а й широкого загалу, адже ця нагорода є беззаперечним свідченням визнання світовою науковою спільнотою значущості роботи вченого.

8 жовтня 2012 р. в Стокгольмі розпочався 111-й Нобелівський тиждень, і традиційно першими було оголошено лауреатів премії з фізіології та медицини – однієї з найпрестижніших нагород у галузі біології. За правилами Нобелівського фонду імена провідних світових учених, що претендували на цю премію, буде оприлюднено лише через 50 років. Втім, експерти серед претендентів на цю нагороду називали Чарльза Девіда Елліса і Майкла Грюнштейна (США), що займаються вивченням гістонів – протеїнів, які відповідають за тривимірну упаковку молекул ДНК в хромосомах; Річарда О. Хайнса і Ерккі Руослахті (США) та Масатоші Такейчі (Японія), що відкрили молекули клітинної адгезії; а також Франца-Ульріха Хартля (Німеччина) і Артура Горвіча (США), дослідивших механізм укладання молекул протеїнів у певну тривимірну структуру, необхідну для їх роботи.