komisarenko.kiev.ua

 

 

КОМІСАРЕНКО СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

академік-секретар Відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології НАН України, директор Інституту ім. О. В. Палладіна НАН України

Дійсний член (академік) Національної Академії наук України (імунологія, 1991), дійсний член (академік) Національної Академії медичних наук України (імунологія, 1993), доктор біологічних наук (1989), професор (1989). Має Ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України.

Президент Українського біохімічного товариства (1999), перший заступник Голови Української ради миру (1999), президент Українського Інституту миру і демократії (2000), президент благодійної організації інвалідів “Спеціальна Олімпіада України ”(2002), голова Наглядової ради міжнародного фонду Національної пам’яті України (2007), голова Комісії з біобезпеки та біологічного захисту при Раді Національної безпеки і оборони України (2007, 2009), Почесний член та член Ради директорів Британо-української торговельної палати. Кандидат на пост Президента України (вибори 2004 року).

Державні нагороди та почесні відзнаки: Орден „Ярослава Мудрого” V ступеня (2005), Орден "За Заслуги": III ступеня (1996), II ступеня (1998), Почесна Грамота Верховної Ради України (2003). Лауреат Державної премії України у (1979), премій НАН України ім. О.В. Палладіна (2003) та ім. І.І Мечникова (2011). Почесне звання: почесний доктор Кінгстонського та Північно-Лондонського Університетів (1997), “Заслужений діяч науки і техніки України” (2008), , почесний професор Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (2010), почесний член Польського біохімічного товариства (2011).

Screen

Profile

Layout

Direction

Menu Style

Cpanel
English (United Kingdom)Russian (CIS)Ukrainian (UA)

Дипломатична діяльність


Працюючи з 1992 року першим Послом України у Великобританії (а з 1995 року – одночасно і Послом України в Ірландії за сумісництвом), С. Комісаренко максимально сприяв розвиткові двосторонніх стосунків між Україною та Великобританією та Україною і Ірландією. В 1992-93 роках Україна була практично невідома британцям. Від часу початку роботи посольства у Лондоні Британія підтримала територіальну цілісність України, відзначила позитивний вклад України у миротворчі операції у колишній Югославії, допомагала вступу України до ради Європи. У квітні-червні 1995 року Британський парламент першим у Європі ратифікував Договір про партнерство та співпрацю між Європейським союзом та Україною. У великій мірі перелічене вище лобіювалося активністю Посольства України. Посольство України на чолі з Послом забезпечувало через різні канали запрошення Президента України до виступу на асамблеї Західно-Європейського Союзу (Париж, 5 червня 1996). Британці – в особі міністра закордонних справ М. Ріфкінда – першими публічно оголосили, що незалежна Україна є ключовою країною Центральної та Східної Європи і що Британський уряд офіційно визнає, що присутність незалежної України є основою для безпеки і стабільності в центрі Європи. Посольство під керівництвом Посла забезпечило успішне проведення офіційних візитів обох президентів України у 1993 (Л.Кравчука) та 1995 (Л.Кучми) роках, візитів: Голови Верховної ради України (І.Плюща) у 1993 році та Прем’єр-міністра України (Є.Марчука) у 1995 році, багатьох робочих візитів віце-прем’єр-міністрів, міністрів та інших офіційних осіб до Британії. Посол ініціював або сприяв візитам до України найвищих осіб Британського істеблішменту: Принца Валійського (1996), Герцога Глостерського (1994 і 1995), Прем’єр Міністра Джона Мейджора (1996), Лорда-мера Лондона (1996), Міністрів і Державних міністрів Британського уряду, спочатку консерваторів – М.Ріфкінда, К.Кларка, М.Портілло, Н.Бонсора, Л.Чокер, Н.Соамса, а потім і лейбористів, які підтвердили важливість підтримки добрих стосунків Британії з Україною. Зокрема, Міністр оборони в уряді лейбористів Джордж Робертсон (пізніше - Генеральний Секретар НАТО Лорд Робертсон) відвідав Україну та взяв участь у спільних україно-британо-польських військових навчаннях.

Завдяки активності Посольства були закладені юридичні підвалини двостороннього співробітництва - на основі Договору про принципи стосунків і співробітництва та на основі багатьох підписаних угод, як, наприклад – про співробітництво у галузі освіти, науки і культури, про транспортне сполучення, про консульські стосунки, про допомогу у боротьбі зі злочинністю тощо.

Посол Комісаренко ініціював вступ України до директорату Європейського банку реконструкції та розвитку (1993), Міжнародної морської організації (1995), ІНМАРСАТу та Міжнародної організації з цукру, штаб-квартири яких знаходяться у Лондоні. Посол організував заснування у Лондоні благодійного фонду допомоги чорнобильцям (1993) та Британо-Української торговельної палати (1997), організував безкоштовну передачу Україні Британської Антарктичної станції “Фарадей” (1995) (зараз «Академік Вернадський»). Ще в 1994-96 роках він пропонував керівникам України організувати за підтримкою уряду Великобританії серед країн Європи та США своєрідний план “Маршалла” для України і проводив цю ідею серед британського істеблішменту. Він реалізував також безкоштовну передачу Посольству України трьох будинків у Британії (двох - у Лондоні і одного - в Единбурзі), домовився з Британським урядом про скасування податків на два подаровані будинки та викупив і організував ремонт будинку Посольства України у Лондоні на вкрай вигідних фінансових умовах, що принесло нашій країні щонайменше 2,5 млн. фунтів стерлінгів (а в перерахунку на сучасну вартість нерухомості у Лондоні – понад 7 млн. фунтів стерлінгів).