Відкритий лист
Прем'єр-міністру України Леоніду Даниловичу Кучмі
Президенту АН України Борису Євгеновичу Патону
Вельмишановний Леоніде Даниловичу!
Вельмишановний Борисе Євгеновичу!
27 березня 1993 року “Урядовий кур’єр” опублікував Постанову КМ України "Питання Академії Медичних наук України", в якій АМН зазначена як вища наукова установа з проблем медицини і де перелічено склад академіків-засновників з 25 чоловік. Серед засновників – 19 дійсних членів Національної Академії наук України – медиків, 5 депутатів Верховної Ради та Міністр охорони здоров'я. Незрозумілим для мене є підхід до призначення в академіки депутатів ВР України. Так, серед них є відомі вчені – в першу чергу, це – член-кореспонденти АН України Л.Пиріг та Б.Рєзнік, доктор біологічних наук М.Головенко. Певен, що вони достойні бути членами АМН, але не призначеними, а обраними – бо одним з головних принципів обрання членів Академії наук завжди було таємне голосування, перед яким експертна комісія розглядала справи і рекомендувала кандидатів до Академії, приймаючи до уваги рівень їх наукових досягнень (а він за статутом має бути дуже високим) – відкриттів, опублікованих праць, підготовлених вчених-учнів (тобто наукової школи), авторитет серед колег за кордоном тощо, а члени Академії, що голосують, досить детально обговорювали кожну кандидатуру. Ще більш незрозумілим є поява серед академіків-засновників не вченого, а чиновника – Міністра охорони здоров’я Ю.Спіженка, який щойно одержав ступінь за межами України і ніхто не знає як він “зробив” свою дисертацію і який, звичайно, ні по яким, загально прийнятим критеріям, “не підходить” в академіки. Більше того, мій досвід співпраці з Ю.Спіженком, показує, що він не тільки не досяг рівня вченого-медика, але й малокваліфіковано виконує свою роботу на посаді міністра. Більше того, агресивно малокваліфіковано. Він комерціалізував практично всі структури цієї державної організації, підбирає керівні кадри суто за принципом особистої відданості міністру, ввів повну авторитарність та волюнтаризм в керівництві наукою в системі НД ін-тів МОЗ України - тобто суто протилежне тому, що має бути в демократичній, високопрофесійній АМН. І, нарешті, зовсім неприйнятне – до АМН України, її академіків-засновників чомусь не ввійшли (може тому, що постанову готували саме чиновники МОЗ України) академіки АН України, що працюють над фундаментальними проблемами медико-біологічних наук. Досить згадати академіків-медиків: мікробіолога В.Смірнова, акушер-гінеколога В.Грищенка, онколога – З.Бутенко, фізіологів О.Майбенка, П.Сіркова, М.Шубу. Не знайдете Ви там фізіолога В.Скока та молекулярного біолога Г.Мацуку. Звичайно, хтось зауважить, що останні не є медиками за освітою. Але так і Л.Пастера не взяли б до нашої Академії, бо він був за освітою хіміком. Нарешті, забули про нашого, на жаль єдиного, всесвітньо славетного вченого-біолога, лікаря за фахом, славу української науки – академіка П.Костюка. Хіба можна уявити собі повноцінну АМН без цих вчених? Саме вони є носіями знань в сучасній медико-біологічній науці і, хай не ображаються на, мене вчені-клініцисти, добре відомо, що найзначніші відкриття, що привели до революційних змін в світовій медицині (на жаль не в нашій країні), були зроблені саме через прогрес в сучасних біологічних науках – молекулярній біології, біофізиці, генетиці, імунохімії тощо.
Вважаю, що ще не пізно переглянути постанову, змінити її, бо від складу академіків-організаторів, від того, який напрямок обере Академія з самого початку, залежить не тільки майбутнє нашої нової Академії, але й розвиток медичної науки та медицини в нашій країні.
З повагою
Академік С.Комісаренко